Ічнянська РДА (тут почта упр соц. зах)

Герої не вмирають

07 вересня 2016

Ми схиляємо голови перед їхньою світлою пам’яттю та усіх тих, хто загинув в ім’я України, поліг смертю хоробрих в бойових діях на Сході, хто пожертвував власним життям і добробутом. Ці хлопці відстоювали нашу незалежність, майбутнє нашої держави.

ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ ГЕРОЯМ!

Моісеєнко Володимир Миколайович

Народився 28 січня 1974 року у місті Ангарську Іркутської області.

Закінчив середню школу у Шелеховському інтернаті Іркутської області.

Підлітком його усиновили уродженці села Іржавець, з ними він переїхав до Ічнянського району в село Іржавець.

Проходив службу у збройних силах України з 15 червня 1992 року по 22 квітня 1994 року у званні сержанта.

При проведенні першої хвилі мобілізації був призваний до Збройних Сил України. Служив водієм у військовій частині А 1815.

Загинув при виконанні обов’язків військової служби 30 липня 2014 року біля села Шишкове Луганської області.

Похований у селі Іржавець Ічнянського району Чернігівської області.

Указом Президента України №708/2014 від 8 вересня 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Кривонос Станіслав Григорович

Народився 27 червня 1979 року у селі Івангород Ічнянського району Чернігівської області.

З 1997 по 1998 рік проходив службу у Збройних Силах України.

Після закінчення служби працював трактористом ТОВ «Берегиня» у селі Івангород Ічнянського району.

21 березня 2014 року був мобілізований до лав Збройних Сил України (військова частина В 1688, селище Гончарівське Чернігівського району).

Сержант, механік-водій 2-го танкового батальйону 6-ої роти 1-ї окремої танкової бригади.

Загинув 4 жовтня 2014 року у ході боїв за аеропорт міста Донецька.

Похований у селі Івангород Ічнянського району Чернігівської області.

Указом Президента України № 270 від 15 травня 2015 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Сорока Юрій Васильович

Народився 04 листопада 1974 року у селі Гмирянка Ічнянського району Чернігівської області.

З 1980 по 1989 рік навчався у Городнянській школі-інтернаті Чернігівської області.

З 1989 по 1992 рік працював різноробочим у колгоспі у Гмирянці.

З 1992 по 1994 рік проходив строкову військову службу у лавах ЗСУ.

Після проходження строкової військової служби переїхав у село Озерне Веселівського району Запорізької області.

Згодом, разом з сім’єю, проживав у селі Новокам’янка Каховського району Херсонської області, звідки пішов добровольцем на фронт у 2014 році.

Солдат, командир відділення взводу технічного забезпечення військової частини В 2254 59-ї окремої мотопіхотної бригади.

Загинув 11 червня 2017 року у районі села Кальчик Нікольського району (Маріупольський напрямок) Донецької області.

Автомобіль, у якому перебував боєць, потрапив під обстріл.

Похований у селі Гмирянка Ічнянського району Чернігівської області.

Указом Президента України від 14 листопада 2017 року №363/2017 "Про відзначення державними нагородами України" за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку у Збройних Силах України нагороджений орденом “За мужність” III ступеня (посмертно).