26 травня 2016
Ювілей – гарний привід згадати людину та її добрі справи. В травні цього року виповнилося 145 років з дня народження Марії Павлівни Жуковської. На жаль вже наші сучасники не знають хто вона і чим заслужила, щоб стати в ряду творців історії Ічнянщини?
Марія Павлівна народилася 21 (за старим стилем 7) травня 1871 р. в сім’ї дворянина, що перебував на військовій службі. Батько її загинув в роки турецько-російської війни. З цього часу закінчується безтурботне домашнє життя малої Марії. У віці 10 років її віддали до 1 класу Московського жіночого інституту імені Імператора Миколи І. Це був закритий навчальний-виховний заклад, де казенним коштом утримувалися дочки осіб привілейованих станів (потомственних дворян, офіцерів та цивільних чинів). Перші два роки Марія виховувалася в малолітньому відділі, а з 12 років – ще шість років навчалася на вищому відділенні для здобуття диплома учительки. Навесні 1889 г. після завершення навчання отримала звання «Домашньої вчительки», що давало право викладати в жіночих прогімназіях або 3-х нижчих класах жіночих гімназій.
В цей час Марія виходить заміж за військовослужбовця Івана Максимовича Жуковського і відбуває до його місця служби в м.Ковно на півночі Російської імперії (зараз це литовське м.Каунас). Жінки в царській Росії, а тим паче дружини військових як правило не працювали – займалися домашнім господарством. Але спокійний спосіб життя не задовольняв діяльної натури Марії. Вона прагнула не тільки особистої моральної самостійності та матеріальної незалежності, а й громадської корисності. Тому влаштувалася на посаду класної наглядачки в Ковенську жіночу гімназію, в якій працювала 8 років.
У 1905 році штабс-капітан Жуковський вийшов у відставку, сім’я виїжджає на Чернігівщину і оселяється в містечку Ічня. Подружжя на той час вже мало п’ятьох доньок віком від 2 до 9 років. (Згодом усі вони, за прикладом матері, стали викладачами іноземних мов). Але й тут діяльна натура молодої жінки не дозволила їй просто сидіти вдома. Вона активно включилася в процес створення в м.Ічні приватного навчального закладу для дівчат. Після майже річної бюрократичної тяганини в грудні 1906 році нарешті почала свою діяльність Ічнянська приватна жіноча гімназія як навчальний заклад другого розряду у складі підготовчого, 1 і 2-го класів. Почалися звичайні навчальні будні і щоденні господарські клопоти. Марія Павлівна повністю віддалася роботі. Щойно відкрита гімназія потребувала найнеобхіднішого: парти, класні дошки, підручники, створення бібліотеки, забезпечення гасом для освітлення та паливом для опалення кожної кімнати грубами-голандками. Всі ці питання були в полі її зору. Це була її друга домівка, про яку вона постійно турбувалася.
Ічнянська жіноча гімназія в методичному плані керувалася вказівками Міністерства народної освіти та безпосередньо підпорядковувалися попечителеві Київського учбового округу та Борзенській повітовій училищній раді. Діяльність гімназії здійснювалася на основі Положення. При гімназії діяли ради: педагогічна - для обговорення учбових та виховних питань, та попечительська - "для ближайшего содействия успешному со стороны общества развитию гимназии".
Завдяки вмілим організаторським здібностям засновниці, хорошій навчальній програмі та підбору сильних викладачів Ічнянська жіноча гімназія М.П.Жуковської стала відомою серед 12 інших приватних жіночих навчальних закладів Чернігівської губернії. Серед її учениць, крім місцевих дівчат, було чимало вихідців з інших населених пунктів Борзенського повіту, з Прилуцького повіту Полтавської губернії та навіть з більш відділених місць (зустрічаються поодинокі відомості про учениць з Волинської та Одеської губерній). До жіночої гімназії приймались учениці всіх станів та віросповідань. Тут навчалися дочки дворян, чиновників, купців, міщан, козаків, духовенства та селян. Здебільшого гімназистки сповідували православну віру, проте була незначна кількість католичок та іудейок. За звітом 1909 року, в навчальному закладі навчалось 53 гімназистки, а станом на 1 січня 1919 р. у 7 класах гімназії число учениць становило 228. У зв’язку із збільшенням числа учениць виникла потреба навчатися у дві зміни, з 8 до 12 та з 12 до 17 години.
В гімназії вивчалися такі навчальні предмети (за звітом на 1 грудня 1918 року): у 1-4 класах - російська мова, арифметика, географія, чистописання, малювання, українська мова, французька мова, німецька мова; у 5-7 класах - російська словесність, алгебра, геометрія, історія, фізика, природознавство, космографія, малювання, українська мова, французька мова, німецька мова, латинська мова. У всіх класах обов’язково займалися рукоділлям (шиття та в’язання). Крім уроків широко практикувалися музичні та літературні вечори, драматичні вистави, екскурсії. Рівень викладання, як відмічалося перевірками попечителя Київського учбового округу, був достатньо високим. Власниця гімназії викладала іноземні мови. Учителями в різний час працювали: Антоніна Олексіївна Яновська, Зінаїда Федорівна Заболотна, Віра Олексіївна Савченко, Софія Сергіївна Третяк, Катерина Степанівна Кибальна, Іван Каленикович Українець, Олександр Іванович Кутовий, Ольга Аврамівна Латохіна, Агнія Прокопівна Носелевська, Наталія Яківна Кир’янова, Федір Самійлович Петренко, Федір Прокопович Пуріс, Варвара Михайлівна Федорова, Микола Геронтійович Суходольський, священники о.Василь Комаровський та о.Стефан Барзилович. З 1918 року в гімназії працювали дочки Марії Павлівни Оксана та Тетяна Жуковські.
З дня відкриття і до 1919 року гімназія орендувала будинок у почесного громадянина Ічні Федора Йосиповича Гущенка на перетині Базарної площі і вул.Ордівка (нині в ньому розміщується НАСК «Оранта»).
Можливо з часом розвиток гімназії досяг би ще більших висот, якби у не ситуація в країні. У 1919 році під впливом політичних та соціально-економічних катаклізмів відбулася зміна державного устрою та освітніх пріоритетів. Гімназія М.П.Жуковської припинила свою діяльність.
В подальші роки Марія Павлівна працювала викладачем іноземних мов в навчальних закладах м. Ічні, останнє відоме місце її роботи зоотехнічна школі в 1931 році. Померла ця відома в свій час освітянка у 1942 році, похована на Гончарівському кладовищі м.Ічні.
Начальник архівного відділу Н.К.Іванькова
Для написання статті використані:
1. Документи відділу зберігання, обліку та довідкового апарату до документів Державного архіву Чернігівської області у м.Ніжин, фонд № 1409 Ічнянська приватна гімназія М.П.Жуковської. Висловлюю велику подяку співробітникам відділу за їх діяльність по збереженню історичної спадщини нашого краю та за сприяння і допомогу;
2. Матеріали архіву Ічнянського краєзнавця, голови історико-краєзнавчого товариства «Ічнянщина» М.Ф.Терещенка;
3. Спогади жителів м.Ічні Л.М.Кізуб, К.Ф.Каплюк, С.Г.Маринчика.
Людям із порушенням зору
