Ічнянська районна державна адміністрація Ічнянська РДА Чернігівської області

Заслуженого лікаря України Сергія Миколайовича Ждано- вича (1894 -1964) добре пам’ятають у Прилуках.

Одна з вулиць міста названа його ім’ям, на будинку Прилуцької міської лікарні, де він більше 30-ти років працював головним лікарем та завідувачем хірургічного відділення, встановлена меморіальна дошка.

Менш відома сторінка його біографії - це робота з 1921 до 1934 року завідувачем лікарні в селі Парафіївка тодішнього Іченського району. Саме в Па- рафіївській лікарні відбулося його становлення як хірурга. Тут за 13 років роботи Жданович здійснив майже 2500 операцій.

У 1926 році він один із пер­ших в Україні провів операцію завороту шлунка зі зміщенням селезінки - рідкісного і надзви­чайно складного захворювання. У жовтні 1929-го вперше в об­ласті зробив пряме переливан­ня крові.

На початку 20-х років 20 століття в Україні почалося ши­роке впровадж технічно удосконалених методів рен­тгенотерапії, започаткована санітарно-просвітницька ро­бота з населенням. Сергій Ми­колайович, який ще у 1917 р. закінчив курси з рентгенології, широко пропагував новий на­прямок діагностики. Це зараз рентген-апарати є у кожній лікарні, а в 20-х роках 20 століт­тя це була дивина.

Як згадував Сергій Жданович, у 1925 році він виступав у клубі Парафіївського цукрового за­воду з лекцією про досягнення тогочасної медицини, про рен­тгенівське проміння та метод рентгенівського дослідження. Його уважно слухали, а потім хтось із робітників поцікавився, скільки коштує такий апарат. Лектор відповів, що, можливо, близько п’яти тисяч.

Через кілька днів його викли­кали в контору заводу, і заступ­ник керівника суворо запитав: «Що це ви там організували, на які це окуляри збирають кошти робітники?». Сергій Миколайо­вич не зрозумів запитання.

І тоді співрозмовник показав вимазані мазутом аркуші па­перу. Це були підписні листи, в яких стояли підписи більше ста працівників заводу, про те, що вони вносять від 5 до 10 рублів у червінцевому курсі «на окуляри для лікаря». А кілька робітників внесли навіть по 25 рублів.

Лікар був здивований, і пі­шов до робітників з’ясувати ситуацію. Виявилося, що ті ви­рішили придбати для лікарні рентгенівське обладнання, але не знали точною, як це воно на­зивається, тому написали - «на окуляри для лікаря», щоб він міг бачити хвороби.

Сергія Миколайовича дуже зворушило бажання робітників допомогти в придбанні рен­тгенівського обладнання, тому він вирішив довести цю справу до кінця. Найближчим часом Жданович побував на прийо­мі у голови Ніжинської окруж­ної ради з клопотанням про виділення необхідних коштів. Його клопотання задовольнили.

Маючи достатньо коштів, Сергій Миколайович поїхав у відрядження до Києва, де не один день провів у рентгено­радіологічному інституті, доки владнав усі формальності та придбав обладнання для сво­го рентген-кабінету. Так на Іч- нянщині вперше з’явився рен­тгенівський апарат німецького заводу «Кох - Штерцель».

Наталія ІВАНЬКОВА,

архівний відділ РДА