Ічнянська районна державна адміністрація Ічнянська РДА Чернігівської області

Щороку, на початку березня, приходить до нас величне свято Великої Української Родини – Шевченків День. Дев’ятого-десятого березня ми вшановуємо пам'ять нашого Пророка, геніального поета і художника. У 2014 році відмічається 200-річний ювілей з дня народження Тараса Григоровича Шевченка.

З 1 березня 2014 року у архівному відділі райдержадміністрації експонується фотодокументальна виставка «Шляхами Тараса Шевченка. Ічнянщина». Важливе місце в житті і творчості Т.Г.Шевченка посідає Чернігівщина. Тут він неодноразово бував, писав поезії, малював картини. Життєвий шлях неодноразово приводив його і на Ічнянщину. Зокрема він бував у Ічні, Качанівці, Іваниці, Іржавці, Монастирищі та, можливо, в інших селах.

«11 мая 1843 года правление Академии художеств выдало билет вольноприходящему ученику Тарасу Шевченко на проезд в Малороссийские губернии сроком на 4 месяца и на беспрепятственное, где надо будет, проживание». ... По дорозі до Качанівки 19 травня Шевченко зупинявся в Ічні, де зустрівся з ієреєм Іваном Смирницким і ночував у священика Гаврила Тичини (Жур Петро. Літо перше, с. 230).

Т.Г.Шевченко часто й подовгу гостював у тодішнього власника Качанівки Г.С.Тарновського. Вперше він відвідав Качанівку в 1843 році. Бував він тут і в 1844, 1847 та 1859 роках. Качанівка з її чудовим парком, озерами і будовами була улюбленим місцем відпочинку поета. «У мене немає іншого такого пристанища на Україні, як Качанівка», - говорив Тарас Шевченко.

Колишній садівник Тарновських розповідав: «Отут під дубом мій батько та інші кріпаки Тарновського сходились по ночах слухати, як Шевченко співав їм пісень. Він співав було, а люди плачуть» . (Ревуцький Д. Шевченко і народна пісня. — К., 1939, с 52.)

Перебуваючи в Качанівці, Шевченко подарував Г.С.Тарновському картину «Катерина», намальовану у 1842 р.. З неї почалася велика колекція пам`яток, пов`язаних із життям і творчістю Великого Кобзаря, яку зібрав В.В. Тарновський (молодший) у Качанівці, згодом передану до Чернігівського історичного музею.

У 1847 році, перебуваючи в Орській кріпості, Шевченко написав поему “Іржавець”. Назва твору пов’язана з однойменною назвою села, в якому він зупинявся навесні 1843 р., а сюжет пов’язаний з почутою тут легендою про чудотворну ікону, яка плакала з жалю над долею України. Ікона зберігалась в іржавецькій Троїцькій церкві до 20-х років 20 століття.

Свідченням всенародної любові до поета є пам’ятники Кобзарю, встановлені на території Ічнянського району:

1964 р. – пам’ятник Т.Г.Шевченку встановлений в с.Іваниця у по дорозі на с. Сокиринці.

1964 р. – пам’ятник Т.Г.Шевченку встановлений в с. Тростянець на парковій алеї.

1965 р. – пам’ятник Т. Г. Шевченку встановлений в Качанівці біля палацу Тарновських.

1969 р. – пам’ятник Т.Г.Шевченку встановлений в с. Ступаківка біля будинку культури.

1989 р. – кульптура Т.Г.Шевченка встановлена в с. Іржавець в сквері біля музею Л.М.Ревуцького.

2009 р. – пам’ятник Т.Г.Шевченку встановлений в Ічні з нагоди 195-річчя з дня його народження.

Перебуваючи біля цих монументальних свідчень всенародної любові до Кобзаря, ми ще раз усвідомлюємо ті глибини людської духовності, яких нам не вистачає сьогодні. Тарасові слова "Я так її, я так її люблю..." знаходять відгук у мільйонах українських сердець. А чи любимо ми Україну так, як любив її Тарас? І головне – що робимо для її захисту і процвітання?